Навчався на архітектурному факультеті Львівського політехнічного інституту (1974–1979) і паралельно опановував живопис у Романа Сельського та Карла Звіринського, яких називає своїми вчителями. 
Творчий метод Сагайдаковського вибудуваний на «буденності» як матеріалі: він часто пише на килимах і грубих тканинах (використовує тут власний вислів «пачкати»), поєднуючи фрагментарні тексти зі зображенням і фіксуючи комічно-абсурдні сцени щоденного життя. Такий мистецький стиль Сагайдаковського з нетиповими інструментами сформувався наприкінці 1980-х і став широко впізнаваним.
У 1990 р. у Львові брав участь у скандально відомій груповій виставці «Дефлорація» за кураторства Георгія Косована. В українському контексті це позначило перехід до кураторських та індивідуальних постмодерністських проєктів. Ця ж експозиція стала одним зі стартових майданчиків для Сагайдаковського в новій інституційній реальності 1990-х. Перша персональна виставка митця була організована у львівському просторі сучасного мистецтва «Дзиґа» (1993). Художник презентує роботи в Україні та за кордоном (Варшава, Париж, Регенсбург, Перм, Київ, Львів). З 2008 року Сагайдаковський регулярно співпрацює з артцентром «Я Галерея». 
Серед знакових персональних проєктів: «Цитата» (існує в кількох редакціях (2008–2012), Київ), «Прогулянка лісовими стежками» (Київ, 2013), «Пейзажі» (Дніпро, 2015), «Слухай уважно» (Київ, 2017), «Пустоти» (Львівська національна галерея мистецтв, 2017), «Трошки неба» (Київ, 2019). Поміж інших визначних робіт митця: «Нога» (1995), «Хто ви, лікарю» (1996), «Білі китайські кеди» (2009), «Пейзаж з Венерою» (2015). 
Андрій Валеріанович Сагайдаковський живе і працює у Львові.