Відомий також за псевдонімом «Фрипулья», що є водночас кодовим ім’ям та назвою філософсько-естетичної та образної системи. Найкоротша дефініція цього багатопланового терміну за словами самого Федіра Тетянича звучить так: «Фрипулья — жива єдність всієї нескінченності». За вжитком «Фрипулья» — це передусім назва філософського вчення, слово-абревіатура, а далі вже — синонім до всеохопного виміру часопросторової нескінченності, псевдонім, вигук-тост-вітання.
Ця система стала основою своєрідного виду мистецтва — «форматизм з формату», суть якого — у нескінченності людського й всепланетарного життя, у зв’язку людини й світу як неподільного цілісного організму. Система форматизму, за словами Федіра Тетянича, остаточно сформувалась 14 жовтня 1995 року. Головна ідея концепції — гармонізація і впорядкування простору, утилізація вживаних речей, сміття та матеріальних залишків шляхом їхньої трансформації у твори мистецтва. Система означує цей шлях до трансформації через сортування і розміщення предметів на основі або полотні у відповідні розмічені ряди, що йдуть у певній прогресії за розмірами — від найменшого до нескінченності, в якій «Фрипулья», тотожна нескінченності, займає найвищий степінь прогресії.
Тетянич здійснював перформативні акти під екзотичною маскою фрика. «Фрипулья» стало його привітанням, яке він вигукував у вуличних акціях, нерідко поруч або всередині сконструйованої ним Біотехносфери — сферичної конструкції діаметром 240 см, призначеної для виживання людини на випадок фатальної катастрофи на Землі.
Митець не називав кожну Біотехносферу «Фрипулья». Термін Біотехносфера у працях Федіра Тетянича зустрічається в кількох контекстах:● у локальному значенні — як конкретний фізичний об’єкт, як універсальний юніт, призначений для життя, транспортування або порятунку із внутрішнім діаметром 2,40 м,● у глобальному — як філософська алегорія.
У своїй авторської концептуальній книзі Тетянич описує створення глобальної інсталяції під назвою «БІОТЕХНОСФЕРА ФРИПУЛЬЯ», яку він вибудовує своїми творами на планеті Земля та в нескінченності, а також через розповсюдження їх засобами масової інформації. Отже, згадана «Біотехносфера Фрипулья» — це алегоричний образ, що з філософського погляду ототожнює часопросторову нескінченність із Біотехносферою. Водночас це зовсім не означає, що терміни Біотехносфера і Фрипулья є тотожними, або що кожну Біотехносферу можна називати «Фрипулья».
У такий спосіб його філософські пошуки трансформувалися у художню практику. Концепція гармонізації простору через мистецтво знайшла відображення в його роботах, де кожна деталь була частиною єдиного циклу існування матерії.
Роботи Тетянича, створені з підручних матеріалів, називають протестом проти соцреалізму: у своїх композиціях він активно використовував виробничі та споживацькі відходи, транслюючи концепцію цілісного сприйняття світу та поєднуючи мету естетичного вдосконалення простору з очищенням середовища від непотрібних речей.
Якщо спершу він брав монументальні замовлення задля заробітку, то згодом почав відмовлятися від таких, цураючись марнославства гламурної мистецької та політичної спільнот тих часів. За його переконаннями, ці та інші речі заважали розвитку справжніх творчих здібностей. Здебільшого оточення вважало його дивакуватим, юродивим і божевільним.Тетянич дотримувався думки, що митець — це творець, інструмент і полотно водночас.