Алла Горська росла в російськомовній родині. Свідомо спілкуватися та вивчати українську, пишучи диктанти, почала вже дорослою. Перші художні роботи Горська присвятила важкій праці шахтарів — вони одразу потрапили на Всесоюзні виставки. Але слава «радянського художника» Аллу не привадлювала — вона поринула в українську стихію.
У 1961-1965 рр. Алла Горська, Лесь Танюк, Василь Симоненко, Іван Світличний та інші «шістдесятники» організували Клуб творчої молоді «Сучасник» в Києві, що згодом перетворився на осередок українського національного життя. Горська була активною учасницею організації літературно-мистецьких вечорів, підготовки Шевченківських свят, організації виставок. Українське мистецтво вона відкривала і вивчала за допомогою Івана Макаровича Гончара.
Алла Горська була співавторкою вітражу «Шевченко. Мати», який митці — Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук, Галина Зубченко — створили в Червоному корпусі Київського університету. Вітраж було знищено за вказівкою партійного керівництва та кваліфіковано як ідейно ворожий, далекий принципів соціалістичного реалізму. Аллу Горську і Людмилу Семикіну виключили зі Спілки художників.
Мисткиня не могла стояти осторонь арештів української інтелігенції 1965 р. — надіслала на ім’я прокурора протести, усіляко намагалася підтримувати родини політв'язнів (словом, грошима, присутністю на судових процесах, організовуючи зустрічі з повернувшимися з таборів). Горську викликали на допити, на «профілактичні розмови». За художницею постійно стежили. Під пильним наглядом була її квартира на Терещенківській — місце зборів дисидентів. У 1970 р. художниця відмовилася давати свідчення на допиті в справі заарештованого Валентина Мороза, невдовзі склавши лист-протест до Верховного суду УРСР, де йшлося про незаконність і жорстокість вироку. 2 грудня 1970 р. тіло Горської з розтрощеною головою знайшли в будинку свекра Івана Зарецького, тіло якого було знайдене за день до цього на залізничній колії в Фастові (голова була відрубана). Слідство «встановило», що Горська була вбита свекром через глибоку особисту неприязнь — і закрило справу на підставі смерті підозрюваного. Слідство довго не давало дозвіл на поховання — прощання відбулося лише 7 грудня. 
У творчому доробку Алли Горської — живописні та монументальні твори, графічні роботи та ескізи. Мистецтво Горської зросло з традицій київської академічної школи, народного мистецтва, українського авангарду 1920-х рр., бойчукізму, глибокого знання мистецьких напрямів світу. 
Твори художниці зберігаються в колекціях Національного художнього музею в Києві, Національного художнього музею ім. А. Шептицького в Львові, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва, Музею шістдесятництва, Музею Берлінської стіни Чекпоінт Чарлі, в колекції Нортона і Ненсі Додж Ратгерського університету (одна з найбільших колекцій нонконконформізму в світі на теренах бувшого СРСР) та ін.