Зарецький був майстром станкового та монументального живопису. Митця називали українським Клімтом, а сам Зарецький вважав своїми духовними батьками Густава Клімта та Тараса Шевченка.

Шукаючи свій стиль, Зарецький подорожував Донбасом, селами — і створив цикл жанрових картин про шахтарів та колгоспне життя. Працюючи як монументальний живописець, прикрасив мозаїками будівлі в Києві, Маріуполі, Донецьку.

Був членом київського Клубу творчої молоді (КТМ) «Сучасник», учасники якого прагнули розвивати українську культуру, відшуковувати новаторські форми і стилі мистецтва. КТМ намагалися відродити пам'ять про поетів «розстріляного відродження», організовували літературні вечори, вистави, дискусії, поїздки Україною, щоб дослідити і зберегти пам’ятки архітектури. Віктор Зарецький певний час був очільником КТМ. Під час перших арештів дисидентів у 1965 р. Зарецький із дружиною Алою Горською — художницею та членкинею КТМ — стали одними з підписантів «Листа 139-ти», в якому засуджувалися ці репресії. Відповіддю КДБ на такі дії стало вбивство Алли Горської та батька Віктора Зарецького. Ці події сильно вплинули на Віктора Зарецького — він все життя потому боявся бути вбитим. Лише в 2008 р. було розсекречено документи щодо справи про це вбивство — вони доводять, що ці вбивства були сплановані та організовані владою.

Після другого одруження — з донькою свого вчителя Сергія Григор`єва Майєю — митець повністю відійшов від дисидентського руху. Оселившись в Кончі-Озерній, він відкрив власну школу рисування.

Зарецький є автором та розробником навчальної системи «Роздуми біля полотна». Митець брав участь в оформленні театрів Івано-Франківська, Сімферополя, Сум, залів для прийомів у консульствах НДР, Чехословаччини, Польщі в Києві.

У 1980 рр. Зарецький відкрив для себе австрійського художника Густава Клімта, що призвело до трансформації художника: виробивши власний стиль — українську неосецесію — він здійснив переворот в українському мистецтві.

Брав участь у республіканських, закордонних (Берлін, Будапешт), всесоюзних виставках. У спадщині Зарецького також лапідарні спогади, нотатки, нариси, епістолярій, що публікувалися в першій половині 1990 рр., а в 2009 р. було видано окрему книгу «Художник Віктор Зарецький. Пошуки коріння».

НАОМА та СХУ встановили премію ім. Віктора Зарецького для молодих художників. Твори митця зберігаються в музеях України та світу.