Гейко Марко навчався в Київському державному художньому інституті в майстерні Олександра Лопухова. Працював у царині станкового живопису, графіки та скульптури. Жанровий діапазон Гейко включав портрет, натюрморт, абстрактну композицію. Для творчості майстра характерні строгі колірні рішення, напружена композиція та висока художня виразність.
Серед ключових творів мистця: «Натюрморт з яйцем» (1988); «Прощання» (1989); «Пейзаж із накритим столом» (1993).
З 1985 року Гейко Марко брав участь у всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних виставках. Був учасником об’єднання «Живописний заповідник» разом із такими художниками, як Тіберій Сільваші, Анатолій Криволап, Олександр Животков та ін.. Ця група проголосила автономію живопису й задала нове розуміння полотна як автономного об’єкта сприйняття.
Роботи художника зберігаються в музеях Харкова, Сум, Луганська, а також у приватних і галерейних колекціях України, Росії, Білорусі, Угорщини, Польщі та Франції.
Марко Гейко — значна постать українського мистецтва кінця XX століття. Він поєднав академічну школу з духом модернізму, активністю в неформальному середовищі й внутрішньою цілісністю художнього образу.