З ранніх років Ярослава Музика проводила час серед книг і родинної колекції ікон. Навчатися мистецтва Ярослава Іллівна пішла спершу до малярської майстерні Івана Труша у Львові. Там же, у Львові, відвідувала приватну студію Станіслава Батовського-Качора (1917–1919). З 1920 по 1923 рр. навчалася на факультеті пластики Вільної академії мистецтв у Львові, переймаючи техніки фольклорного малярства й іконопису.
У 1924 р. Ярослава Музика влаштувалася працювати реставраторкою в Національний музей у Львові, де стажувалася під керівництвом Ігоря Грабаря та Григорія Пежанського. У 1928 р. за рекомендацією Іларіона Свєнціцького вирушила до Центральної науково-реставраційної майстерні в Москві, вивчала давньоруські фрески Новгорода та Пскова, поповнивши свою колекцію літописними зразками іконопису. У 1935 році продовжила навчання в Академії Андре Льота в Парижі, формуючи свій стиль на принципах європейського модернізму в поєднані з українськими традиціями.
Ярослава Музика активно збирала та інвентаризувала твори Михайла Бойчука та його послідовників. У передвоєнні роки вона замурувала складні зразки бойчукізму між дверима своєї квартири, ризикуючи заарештуванням, аби зберегти їх від знищення. Після війни понад 200 робіт із її приватної колекції було передано у фонди Львівської галереї мистецтв — це стало підґрунтям для відновлення української монументально-декоративної школи.
8 листопада 1948 р. Ярослава Музика була заарештована за звинуваченням у «націоналістичній діяльності» та засуджена до 25 років таборів. Після смерті Сталіна, 6 червня 1955 р., її звільнили, а судимість зняли. Повернувшись до Львова, вона активно відновила реставраторську практику та малярство, провела персональні виставки в 1957 і 1964 рр., де представила свої пейзажі, портрети й декоративні панно.
За сім десятиліть творчості Ярослава Музика виконала понад 2 000 робіт у малярстві, графіці, мозаїці, емалі, батіку, тисненні на шкірі, килимарстві та аплікації. Серед найвідоміших творів: графічні серії «Тварини» (1932–1965), «Шевченкові» (1961–1964); мозаїка: «Зустріч Довбуша з Дзвінкою» (1962), живопис на склі «Анна Ярославна» (1967), серія емалі «Народні повір’я» (1965–1966).
Ярослава Музика поєднала реставрацію старовини з експериментом декоративного мистецтва, зберегла неоціненну спадщину бойчукістів і надихнула покоління дослідників та митців.
У 2000 р. в Тернополі засновано премію імені Ярослави Музики для підтримки художників-аматорів.