Illustration

Сорока Богдан Михайлович

Сорока Богдан Михайлович (2 вересня 1940 — 9 квітня 2015) — український художник-графік, митець-шістдесятник, перший завідувач кафедри промислової графіки Львівської академії мистецтв. Син діяча ОУН Михайла Михайловича Сороки та зв'язкової Романа Шухевича Катерини Миронівни Зарицької, онук математика Мирона Онуфрійовича Зарицького. Навчався в Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва.

  • Детальніше

    Богдана Сороку вважають художником національного масштабу. Створив ілюстрації до поетичної збірки Ігоря Калинця «Відчинення вертепу» (видано в Швейцарії). Ці авангардні гравюри, в яких використано народний архетип, дістали загальну назву «Фольклорні мотиви». Їхнім продовженням став цикл «Українська міфологія», де автор розкрив тематику українських народних звичаїв і демонології, запозичивши трактування форми, простору і ритмічні принципи зі зразків давньої народної гравюри.

    Взимку 1971 р. твори Сороки були представлені на виставці «Сучасна українська графіка» в Філадельфії, Нью-Йорку та Клівленді. Через рік зі сторінок «Літературної України» почалися цькування учасників виставки. Невдовзі Богдана Сороку публічно звинуватили, скликавши спеціальне засідання монументального цеху Львівського худфонду та Львівського відділення СХУ. Коли навесні 1972 р. видання «Книжковий знак шістдесятників» з екслібрисом авторства Сороки на титульній сторінці побачило світ (було надруковано в США), КДБ порушило кримінальну справу проти митця. Богдан Сорока був заборонений — його твори не виставлялися, ім’я не згадувалося в пресі впродовж десятиліття.

    Для графічного стилю Сороки характерні «грубі контрасти» — на ідеально білому чи чорному тлі постають фігури наче під театральним освітленням, тобто світло й тінь моделюються без проміжних тонів. Образи в роботах Сороки збагачені виразною мімікою: на них жах, божевільна радість, розпач тощо.

    Працював над графічними ілюстраціями до творів Лесі Українки, Романа Іваничука, Василя Стефаника, Тараса Шевченка, Івана Кошелівця.

    Революційним кроком з погляду композиційних рішень і графічної мови став цикл «Емблеми та символи» (1996–1998), де до образної системи Сорока вводитьсемантику «метафізичної кімнати», дзеркала, форми «людей-манекенів», поєднуючи кілька контекстів в одній композиції. У такий спосіб митець намагається «маркувати» початок ери інформаційних технологій, де є ризик втрати вічних моральних цінностей.


    Протягом творчого шляху одержав чимало нагород: премія Міжнародного конкурсу екслібрису у Вільнюсі, Перша премія на виставці-конкурсі ім. Г. Якутовича в Києві, медаль на XIII міжнародному бієнале малої графічної форми та екслібрису в Острові Великопольському в Польщі.

    У 2014 р. надруковано спогади Богдана Сороки, що проілюстровані ретроспективою його графічної творчості. Роботи Сороки зберігаються в колекціях українських музеїв загальнодержавного значення в Львові, Києві, Каневі, Колодяжному, в колекціях закордонних музеїв у Торонто, Нью Йорку, Чікаго, Брюселі, Вільнюсі, Мюнхені.

Твори

Illustration

Топлення мурени

Illustration

Мистецтво

Illustration

Козак Мамай

Illustration

Кам’яні баби

Illustration

Із циклу «Наші люди» №1

Illustration

Із циклу «Наші люди» №2

Illustration

Із циклу «Наші люди» №3

Illustration

Із циклу «Наші люди» №4

Illustration

Із циклу «Наші люди» №5 

Illustration

Колядники