Остафійчук Іван — непересічний живописець і майстер книжкової графіки. Серед робіт митця: естампи, станкова графіка в авторській комбінованій техніці, книжкові ілюстрації, полотна загострено-експресивного характеру. Є автором ілюстрацій до творів Василя Стефаника, Лесі Українки, Дмитра Павличка, Тараса Шевченка, Марка Черемшини, Ліни Костенко та ін.
Створив великі графічні цикли «Гуцульські легенди», «Літні враження». Етапною працею став великий цикл монотипій за мотивами українських народних пісень — одна з вершин української графіки другої половини XX століття.
У 1970-1980 рр. Іван Остафійчук вдався до більш радикальних, експресіоністичних загострених форм, відшукавши спосіб візуалізувати поетичні тексти Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Івана Драча, «ядерну» символіку Шевченка. Такі разючі зміни художнього мислення митця збіглися з наростаючим тиском із боку режимних органів та, відповідно, появою дискомфорту в житті. І от, відмовившись від звання «Заслужений художник України», у У 1987 р. Остафійчук емігрує в Хорватію, а далі — в Канаду, де перебуває до 1992 р. Повернувшись у 1992 р. в Україну, Остафійчук живе і працює у Львові, відновивши ідеї власного мистецтва, додавши до основних графіч­них спеціалізацій акварельне та олійне малярство. Величезний обсяг колекцій авторських робіт у 2000-их рр. оформився в образно-концептуальну цілість під назвою «Моя Україна».
Роботи Івана Остафійчука були неодноразово представлені на обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставках, починаючи з 1963 року. Персональні виставки були відбувалися в Львові, Тернополі, Хмельницькому, Києві, Заґребі, Клівленді, Рочестері, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Чикаґо, Торонто, Оттаві, Монреалі, Саскатуні. Частина робіт зберігається у Національному художньому музеї України в Києві, Національному музеї в Львові, Львівській галереї мистецтв, Музеї мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську, Канадсько-Українській мистецькій фундації в Торонто, Українському музеї в Нью-Йорку.
Іван Остафійчук й далі відстоює фундаментальні цінності українськості, розглядаючи її як психо­логічну та морально-етичну категорії.