Під час створення своїх полотен Євген Клименко занурюється в свій внутрішній світ, пропускає образи через себе — і так народжуються неочікувані та незабутні сюжетні мотиви, що дивують глибиною кольорів, грою контрастів.

Попри світло та спокій деяких робіт митця, в них, при уважному вивченні, виявляється надривна напруга. Його творчість спонтанна: він пише під владою видінь та почуттів, витягуючи образ із глибин підсвідомості. Євген любить використовувати для своїх робіт олійні фарби, але часто міксує техніки та працює акрилом, акриловими маркерами, пастеллю, балонами, щоб краще передати щось на полотні.

На думку Євгена, стиль художника можна визначити після 100 років, тож себе він не визначає в якомусь певному стилі: він продовжує його шукати, але впевнений, що мистецтво йде від серця, від душі. Через свою творчість Євген прагне транслювати добро, нереальну реальність, незвичність, спонукати людей ставити запитання, а часом — просто хоче продемонструвати комусь своє кохання. Ваважає, що картина продається тоді, коли в ній є душа. Вперше роботу Євгена купила галерея ще під час його навчання в коледжі.

З початком повномасштабної війни Євген перестав малювати — волонтерив. Тоді його стали просити створити картини для аукціонів — і він відновив малювання. Сьогодні Клименко, не полишаючи творчу роботу, документує наслідки війни і виставляє твори на благодійних заходах з метою збирати кошти для армії.