Ілля Ісупов походить із родини художників: його мати Неллі Ісупова — відома керамістка, батько Володимир Ісупов — монументаліст і графік. З дитинства Ілля занурився в атмосферу мистецької майстерні, що заклало фундамент його різнобічного підходу до творчості. 
У 1988 р. Ісупов завершив Державну художню середню школу імені Т. Г. Шевченка в Києві, де опанував малюнок, живопис і композицію під керівництвом Олега Животкова. Уже в 1989 р. молодий художник почав брати участь у республіканських виставках Спілки художників УРСР, дебютуючи в офіційних мистецьких колах.
Починаючи з початку 1990-х рр., Ісупов — один із представників київського сквоту «Паризька комуна» — поєднував у своїх роботах народні мотиви лубка, мінімалістичні абсурдні сюжети та алюзії на комікс-культуру. Він активно експериментував із матеріалами: змішана техніка, офорт, акварель, парафін, авторські техніки, відеоарт та інсталяція стали рівноправними носіями його художніх ідей.
Ідейною опорою для Ісупова було переосмислення традиційного образу «української ікони» та пострадянської повсякденності через призму іронії й гротеску. За словами митця, його роботи народжуються «на перетині побутового й сакрального», створюючи відчуття «світу, де все трохи надірвано».
Спадщина Іллі Ісупова — це провокаційний діалог із культурними стереотипами, в якому гумор і абсурд служать інструментами глибших роздумів про ідентичність, сучасність і місце мистецтва в повсякденному житті.
Митець брав участь у міжнародних групових виставках: від «Республіканської молодіжної виставки» (1989) до мистецьких форумів у Берліні, Парижі, Москві, Києві, де представляв «український постмодерн» нарівні з колегами. Перша персональна виставка Ісупова «Це я — Ілля» відбулася в 1991 р. в м. Солсбері у Великій Британії. Ця виставка ознаменувала знайомство майстра з міжнародною авдиторією. Під час життя в Лондоні (1991–1993) митець Ілля розширив спектр технік і представив свої роботи на виставці «Moscow in Cambridge» в Лондоні. Повернувшись до Києва у 1993 р., Ісупов поринув в активну діяльність: брав участь у спільних проєктах з Іллею Чічканом, створив розпис сорочок для Андріївського узвозу, співпрацював з галереями «Карась», Dymchuk Gallery та Центром Сучасного Мистецтва Сороса при НаУКМА.
Серед визначних серій Іллі Ісупова: «Бананова республіка» (1995), «Наука і життя» (2002), «Покемони» (2006), «Колумбарій» (2009–2010), «Перископ» (2016). Ці та інші роботи проливають нове світло на спільні культурні коди та залишають слід у пам’яті глядача. Кожен із проєктів є знаковим для розуміння постмодерного погляду Іллі Ісупова на сучасність та стає яскравим маркером еволюції художника. 
Роботи майстра знаходяться в приватних і музейних колекціях України, Європи та США, а сам Ілля Ісупов живе й веде творчість у Києві.