Під час навчання в інституті відвідував для практики м. Косів Івано-Франківської області — художнику полюбилися ці краї, природа, люди та милозвучна українська мова. Згодом, у 1961 р., Опанас Заливаха переїхав на Івано-Франківщину. Організована ним персональна виставка стала не до вподоби обкому партії як така, що несе «занепадницькі настрої» — за кілька днів виставку закрили.
Разом із молодими київськими художниками, поетами, критиками активно долучався до правозахисної діяльності. Спільно з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко митець працював над створенням вітража «Шевченко. Мати», розміщеного в приміщенні Червоного корпусу Київського національного університету до 150-річчя Тараса Шевченка. Твір було кваліфіковано як ідейно ворожий та наказано знищити.
У 1965 р. Опанаса Заливаху заарештували і засудили «антирадянську пропаганду й агітацію» до 5 років таборів суворого режиму. Перебуваючи в мордовському таборі №11, Заливаха продовжував потайки творити екслібриси, вітальні листівки, ескізи тематичних композицій, плакати із зображенням Шевченка.
Повернувшись в 1970 р. до Івано-Франківська, художник одружився з Дариною, яка була племінницею Степана Бандери.
Стиль художника унікальний, впізнаваний, сповнений символів. Творчість Задивахи — це форма боротьби, можливість висловлювати свою протестну думку (навіть під час ув'язнення). У своїх творчих роботах Заливаха відтворював історичне минуле народу, возвеличував Кобзаря, втілював філософські роздуми, демонстрував духовність народу, переживання людської долі, викривав злочини тоталітарного режиму, висвітлював мужність та шляхетність борців за свободу.
Заливаха оформлював «Палімпсести» Василя Стуса, «Блудні сини України» Євгена Сверстюка, декорував інтер'єри ресторанів у Франківську.
Визнання прийшло наприкінці 1980-их рр. Персональні виставки Заливахи були організовані в Києві, Львові, Торонто, Лондоні, Нью-Йорку (посмертно). Кількість створених Опанасом Заливахою робіт невідома: він був надзвичайно щедрим — і роздаровував власні твори, часом навіть не залишаючи підпису на них. Художнику встановлено пам’ятник у м. Івано-Франківськ.