У 1941 р. отримав важке поранення в боях під час Великої Вітчизняної війни. Працював художником на Одеському автоскладальному заводі, був членом Одеського товариства художників, працював науковим співробітником, а згодом — завідувачем експозиції в одеському Музеї західного та східного мистецтва. Після війни його життя було важким і напруженим боротьбою за право творити.
Ще за життя Олег Соколов став частиною легенди Одеси. Незважаючи на вік, він завжди був іронічний, вигадливий та чуйний. Зміни стилів, захоплень, моди не позначалися на інтересі до його особистості та творчості. Він відчував і майстерно передбачав зміни уподобань. Його новаторство ну було природним. Він невпинно шукав нові форми, вважаючи, що зупинка — смерть творчості, а художник — це спосіб життя.
Соколов любив експериментувати. Створив багато робіт у техніці графіки, фрески, якими висловлював ненависть до культу особистості та намагався еротизувати «безстатеве мистецтво». Олег Соколов завжди прагнув синтезу мистецтв — волів висловлюватися мовою графіки, живопису, поетичного слова і музики. Чимало віршів митця присвячені образотворчому мистецтву.
Твори Олега Аркадійовича Соколова знаходяться у численних приватних колекціях в Україні та за кордоном (США, Японія, Ізраїль та ін). 2 вересня 2019 р., до 225-річчя Одеси, на Алеї Зірок було відкрито нову зірку — на честь Соколова Олега Аркадійовича.