Громадянська і творча позиція художника, що сформувалася під впливом Клубу творчої молоді «Сучасник» і пов’язаної з ним української інтелігенції. Зі слів самого митця, найбільший вплив на нього справили Лесь Танюк, Алла Горська, Опанас Заливаха, Валентин Задорожний, Іван Світличний, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Василь Стус.

Разом з однодумцями Петро Котом, Федіром Тетяничем, Віктором Григоровим, Борисом Плаксієм Микола Малишко був співорганізатором групи самоосвіти. Митці влаштовували квартирні виставки-обговорювали.

Працював в архітектурно-художній майстерні при Дніпропетровському міськвиконкомі, на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. На замовлення художньо-виробничого комбінату, підпорядкованого Художньому фонду УРСР, виконував монументальні твори в різних містах України. У цей же період працював над власними творами — вдосконалюючи майстерність та вибираючи для себе нові творчі завдання, працює з металом, деревом і не полишає малярство.

Отримавши земельну ділянку в с. Малютянка поблизу Броварів, Малишко почав зводити будинок за власним проєктом. А згодом відбудував в Малютянці постраждалий через пожежу будинок-майстерню Миколи Пимоненка.

Микола Малишко за духом справжній неомодерніст, який розглядає сучасність як нескінченність й таємницю, опановуючи її через індивідуальні образно-пластичні формули. Художня концепція часу в творах Малишка — це мить, яку проживаємо зараз, яка стає межею зіткнення минулого і прийдешнього. Митець не полишає пошуків засобів вираження, що відповідають образу сучасності, в контексті якої він почуває себе найбільш органічно.