Людмила Ястреб своїми творами генерувала естетичні ідеї, що підхоплювали та розвивали нонконформісти Одеси, які були проти соцреалізму та не бажали слідувати жорстким вимогам офіційного мистецтва того періоду. Художниця займала роль неформального лідера митців, які шукали свій шлях, своє творче «я». Багато ідей та професійних прийомів, сформульованих та реалізованих Людою Ястреб стали основою творчої програми групи «Мамай», що займає чільне місце і в сучасному мистецькому житті України.
Головною темою творчості мисткині були образ, зовнішність, велич жінки, як щодо філософської, так і щодо естетичної складової робіт, що нині є частиною Золотого фонду мистецтва України. Створені в авангардній манері твори водночас асоціюють із наївним мистецтвом і роботами майстрів Раннього Відродження, що свідчать про багатство та розмаїття традицій, на які спиралася Людмила.
Майстриня використовувала чисті кольори на картинах, але найбільшого звучання досягла в користуванні білим кольором: у її творах білий — це колір життя, життєствердження, це напруга сонця й спека, це чистота помислів та світло простору, та тільки не тло. Колір, ритм, фігури — все має значення і разом створює суть. Сенс — торжество життя. Дивовижно життєствердний та життєлюбний живопис попри важку хворобу. Творчість здолала біль, не дала шансу розпачу. Людмилу Ястреб вважають білим ангелом нонконформізму.