Працювала в галузі станкового живопису, монументально-декоративного мистецтва, графіки та іконопису. У різних містах України оформлювала установи культури, зупинки в техніці сграфіто, мозаїки, кольорової та фактурної штукатурки. Є авторкою яєчного темпера-розпису «Іван Федоров» у Львівському поліграфічному коледжі (1963 р.), який і сьогодні можна споглядати на третьому поверсі закладу.
Наслідуючи методи Пабло Пікассо та Жоржа Брака, створила низку живописних і графічних композицій: «Гуцульський натюрморт», «Російський натюрморт», «Електроприлади», «Натюрморт», «Блюз», «Натюрморт з гітарою».
У 1965 р. Генрієтту Левицьку відрахували з кола кандидатів до СХУ (була кандидаткою з 1962 р.) за формалізм (офіційна причина — протермінована заява на вступ до СХУ).
У своїх творах різних періодів мисткиня вдавалась до реалістичних форм і сюжетних образів у метафоричних і гротескних ракурсах: «Гармонія», «Человеку свойственно ошибаться…», «Всякий спляшет, да не как скоморох…», «Прислів’я». Графічні портрети і фігуративні композиції Генрієтти Левицької, написані на початку 1970-х рр., просочені мотивами соціального відчуження. А в другій половині 1970-х рр. Левицька вдається до високотехнічного написання — для композицій цього часу характерне балансування жанрової графіки з метафізичними образами. З цього творчого надбання художниці формуються сюжети біблейської тематики з мотивами бунту постіндустріалізму в серіях «Людське життя», «Заповіді», «Пори року», композиціях «Тайна вечеря», «Овечность».
Пізніше, у 1985-1990 рр., будучи під впливом творчості Олександра Аксініна, Гера Левицька творить у стилі герметичної мови митця — створюєграфічну серію «Аксініана» за мотивами китайської «Книги змін» і східного календаря.
Генрієтта Левицька також є авторкою низки ікон у стилістиці бароко, що виконані для відновлюваних іконостасів Михайлівського Золотоверхого собору та Успенського собору Києво-Печерської лаври в Києві.
Графіка, мозаїка, живопис, іконопис… — мисткиня невпинно експериментувала як з новими техніками, так і з різними матеріалами. Та попри творчу багатовекторність стилістична манера Левицької завжди впізнавана та вирізняється складністю композицій, скрупульозним відтворенням найдрібніших деталей.
Постійні пошуки нового не лише збагачували творчість самої мисткині, але й впливали на львівське мистецьке життя загалом. Так, надихнувшись у 1968 році технікою літографії, Гера Левицька надихнула й своїх друзів-художників. Літографія наче створювала творчий простір, давала свободу та сприяла розкутості митців. І от, побувавши на виставці літографій львівських графіків, де були експоновані й роботи Левицької, літографією захопився й один з викладачів Генрієтти — Леопольд Левицький.
Персональна виставка Генрієтти Левицької була проведена в 1996 р. в Художньо-меморіальному музеї ім. Леопольда Левицького. Роботи мисткині зберігаються в колекціях Українського Національного музею в Києві, Львівської галереї мистецтв, Національного музею ім. Андрея Шептицького в Львові, Львівського музею історії релігій та приватних колекціях за кордоном.