Гавриленко Григорій Іванович
Гавриленко Григорій Іванович (7 липня 1927 — 23 лютого 1984) — український художник, член Спілки радянських художників України (з 1960 року). Представник українського авангардного мистецтва, шістдесятник. Художник народився в заможній селянській багатодітній родині. Розкуркулення 1930 року змусило родину тікати до Грузії. Гавриленко навчався в Київській художній середній школі ім. Тараса Шевченка, на живописному та графічному факультетах Київського художнього інституту. Його викладачами впродовж навчання були Володимир Бондаренко, Геннадій Титов, Іларіон Плещинський.
Детальніше
На початку 1960-х рр. викладав у Київському художньому інституті, але, недовго пропрацювавши, був звинувачений в наслідуванні бойчукізму та звільнений з ідеологічних причин. Висловивши протест проти звільнення Гавриленка, покинув викладання в інституті його друг — Георгій Якутович.
Працював у сфері книжкової ілюстрації — оформив книжки для видавництв «Молодь», «Детгиз», «Дніпро». Ним було ілюстровано більше 32 видань, серед яких: «Світ учить розуму» Стефана Коваліва (1960 р.), «Чіпка» Панаса Мирного (1961 р.), «Vita Nova» Данте (1965 р.), «Витязь у тигровій шкурі» Шота Руставелі (1966 р.), «Чотири оповідання про надію» Миколи Бажана (1967 р.), збірки оповідань «У лелечому селі» Євгена Гуцала (1969 р.) «Доробок» Миколи Бажана (1979 р.) та інші.
Ілюстрації до повісті «Чіпка» Панаса Мирного зазнали різкої критики та завдали неприємностей художнику: цензори ототожнили стиль виконання робіт із Михайлом Бойчуком.
Як головний елемент композиції своїх естетичних робіт Григорій Гавриленко використовував кольорову пляму — це давало можливість створювати виразні та яскраві образи. У своїй творчості Гавриленко переходив від абстракціонізму до реалізму, створюючи роботи в різних техніках живопису та графіки, зокрема олійного й темперного живопису, акварелі, рисунку, станкової та книжкової графіки, чорно-білої та кольорової ліногравюри, що займала особливу роль в творчості художника.
Григорія Гавриленка вважають розробником графічної манери в техніці туш-перо — відому також як «сітка» — для відтворення якої штрихи накладаються під кутом 45 градусів і доповнюються горизонтальними і вертикальними лініями. Вперше цю манеру графіки він використав при ілюструванні збірки творів Данте «Vita Nova».
По-своєму втілював художник і метод акварельного живопису — щоб дістати потрібний колір, митець наносив чисті акварельні фарби послідовно, дочекавшись висихання попереднього шару фарби (натомість інші акварелісти, щоб отримати бажаний колір, змішували фарби на палітрі).
Григорію Гавриленку вдавалося майстерно інтегрувати українське мистецтво до загальноєвропейських правил образотворчого мистецтва, не втрачаючи свою самобутність.