Як художник-нонконформіст Зеновій Флінта в 1960-1980 рр. попри ідеологічний тиск комуністичної тоталітарної системи реалізував неформальні творчі пошуки, алегорично втіливши філософські образи власного Всесвіту в живописі, графіці та кераміці.

Худож­ній мові Флінти немає ана­логів: постійно експериментуючи, він прагнув зобразити простір і пластичні форми через гармонізацію їхнього співвідношення, виразність композицій, відтінкову розмаїтість барв. Водночас барви його творів попри стриманість залишались емоційно насиченими. Через колір Флінта передає інші влас­тивості зображеного на картинах: вагомість, статика, хиткість, конструктивна жорсткість предметного світу, простір. Для Зеновія Флінти вагу мали композиція, рисунок, ескізна підготовка, на противагу спонтанним імпуль­сам. Різнотемні пейзажі Флінти — мор­ські, степові, гірські, міські — об’єднані його сприйняттям природи як чогось вічного, непохитного, велич­ного.

Зеновій Флінта в своїми творами спонукає глядачів роздумувати про вічне, незбагненне, швидкоплинне життя, змушуючи переживати не­повторні стани душі. «Важливо, щоб речі й світ постійно обіцяли нам розповісти щось нове», — любив повторювати митець.

Флінта є автором галереї надзвичайно різних за образним вирішенням та психологічно яскравих портретів своїх сучасників, в яких проявилась образна систе­ма живопису митця. Ці портрети позбавлені парад­ної урочистості — натомість написані в ліричній тональності, що підкуповує ду­шевністю. У цих роботах зникає відлуння монументально-декоративного стилю Флінти — і з’являється м’якість форм, гнучкість манери письма, приглушені теплі барви.

Важливе місце в творчості Зеновія Флінти займала кераміка. Тут митець спирався на народну творчість, що формує сюжетну розмаїтість та стильові рішення, зокрема через взаємодію форм і кольорів.

Зеновій Флінта брав участь в обласних, республі­канських всесоюзних, міжнародних художніх виставках. У 1974 р. Флінту було нагороджено Почесним ди­пломом на міжнародній виставці кера­міки у Фаєнці, в Італії.

Твори митця зберігаються в Львів­ському національному музеї, Львів­ській картинній галереї, Музеї етногра­фії та художнього промислу АН Украї­ни, художніх музеях міст Суми і Кеме­рово, в інших художніх, громадських установах і приватних колекціях в Україні та за кордоном.