Працював у виробничих майстернях Худфонду. Займався оздобленням автобусних зупинок із Ференцом Семаном. Був членом художньої ради Худфонду, членом комісії по роботі з молоддю в закарпатському осередку Спілки художників. У 1950-1960 рр. в Ужгороді навколо Бедзира сформувався неформальний «клуб авангардистів» — тут збиралися художники Закарпаття та митці зі Львова, Києва, Риги, Ленінграда. Павло Бедзир товаришував із Сергієм Параджановим, Григорієм Островським, Георгієм Якутовичем, Тетяною Яблонською та ін. Був одружений з художницею Єлизаветою Кремницькою.
Творчий шлях Павло Бедзир розпочався із реалістичних живопису та рисунку, перейшовши згодом до графічного символізму. Найвідоміша та найтриваліша серія творів Бедзира — цикл робіт «Із життя дерев» — ідентифікує його як видатного майстра графічного мистецтва України.
Твори Павла Бедзира зберігаються в Національному художньому музеї України, Закарпатському обласному художньому музеї ім. Йосипа Бокшая, у приватних зібраннях. В Ужгороді відкрито музей-майстерню Павла Бедзіра. Леся Кешелія у 2001 р. зняла про Павла Бедзира документальний фільм «Чотири стихії».