Вілен Барський — інтелектуал та яскравий представник неофіційного мистецтва Києва — згуртовував навколо себе велику групу художників та гуманітаріїв. Серед його друзів були українські митці Григорій Гавриленко, Валерій Ламах, Сергій Параджанов, російський поет Геннадій Айгі. Барський чи не найперший в Україні став створювати концептуальні твори в жанрі візуальної поезії, що, поєднуючи образотворче мистецтво та літературу, стала важливою віхою розвитку неофіційного мистецтва. Завдяки Барському в Києві став популярним Борхес: митець перекладав твори Борхеса ще задовго до появи перших офіційних друкованих видань. Вілен Барський був палким шанувальником джазу та рок-музики — такі ритми ставали натхненням для написання віршованих творів, зокрема верлібрів. Його важко було асоціювати із радянським ідеалом трудящого — замисленість та меланхолійність, шалена захопленість модернізмом робили з нього «дивака».

Ідеологічно незаангажованаа позиція Барського стала причиною до владних притискань — у 1959 р. помешкання митця обшукали, а його самого доставили до КДБ на допит. За кілька днів ім’я Вілена Барського з’явилося в перших рядках статті з гучним заголовком «Кінець «Літературної забігайлівки» в газеті «Сталінське плем’я». Барського позбавили право виконувати державні замовлення та брати участь у виставках.

Вступ Барського до Спілки художників СРСР у 1967 р. був обумовлений виключно з метою запобігти засудженням щодо «дармоїдства». З цієї ж причини художник періодично брав участь у виставках, де еспонував реалістичні портрети діячів науки і культури. Водночас, наскрізною ідеєю та першорядною метою завжди залишалися пошук і становлення власного мистецького шляху, бажання знайти себе в живописі та поезії, та об'єднати їх. Йдучи від живопису до колажа і використання текстової складової, Барський все більше почав використовувати візуальні можливості тексту через усвідомлення рівнозначності сенсів самого слова та його візуальної знаковості.

У 1981 р. Вілен Барський разом із дружиною поетесою Ольгою Денисовою назавжди переїхав з Києва в Дортмунд. Впродовж декількох років був членом об’єднання німецьких професійних художників «Дортмундська група». Вийшовши за власним бажанням з групи, заглибився у власну творчість — і самовідданно працював без очікування слави.

Вперше добірка літературних творів Барського була видана в 1981 р. в паризькому журналі «Ковчег». Візуальні твори Барського були представлені на виставках у Німеччині, Франції, США, Італії. Митець активно співпрацював із BBC та «Радіо Свобода», де розповідав про важливіші події в мистецтві Західної Німеччини. Одержав міжнародну відмітину імені батька російського футуризму Давида Бурлюка.