Пустовійт Гаврило Михайлович (26 липня 1900 — 20 березня 1947) — український художник-графік, ілюстратор, педагог. Навчався в Київському художньому училищі, в Київському художньому інституті у майстернях у Михайла Бойчука, Іларіона Плещинського, Софії Налепінської-Бойчук, Василя Касіяна. Працював викладачем у Харківському поліграфічному інституті, очолював тут художньо-конструкторський факультет. Був співзасновником та обраний заступником голови Президії Спілки художників України.
Пустовійт працював у сфері книжкової та станкової графіки, плаката та екслібрису. Роботи художника експонувалися на всесоюзних та міжнародних виставках. Митець оформлював обкладинки та ілюстрував друковані видання, серед яких: «Перехресні стежки» та історична повість «Захар Беркут» Івана Франка, «Наймичка» Тараса Шевченка (1938), «Рассказы» Михайла Коцюбинського, українське видання роману «Обломов» Івана Гончарова, «На західному фронті без змін» Еріха Марії Ремарка, «Залізна п’ята» Джека Лондона, збірки творів Андрія Малишка, Максима Рильського, Михайла Стельмаха, поема Миколи Бажана «Данило Галицький» та ін.
У 1941 р. Гаврила Пустовійта було мобілізовано до армії. В роки Другої світової війни він працював як військовий журналіст та був очільником Спілки художників України в евакуації. В ці роки в своїх роботах митець відтворював зруйновані міста та малював портрети солдатів, створив галерею портретів з натури діячів української культури: Олександра Довженка, Андрія Малишка, Володимира Сосюри, Юрія Яновського, Ванди Василевської та ін.
У 1942 р. митця звинуватили в націоналізмі та антирадянській агітації — засудили на 10 років виправних робіт в таборі НКВС в Астрахані. В ув’язненні Пустовійт захворів на туберкульоз, через що восени 1943 р. був звільнений як смертельно хворий без права повернення в Україну. Після демобілізації влітку 1945 р. художник лікувався в лікарнях Сталінграду, Москви та Києва. Був реабілітований посмертно за відсутністю складу злочину в 1956 р.
Твори Гаврила Пустовійта зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, Шевченківському національному заповіднику в Каневі, Національному музеї літератури України, а також в інших музейних та приватних колекціях у всьому світі.