Брав участь у розписах приміщення Київського оперного театру до 1-го з’їзду волосних виконкомів, разом з Тимофієм Бойчуком – його авторству належать панно «Коваль» (1919) та рисунок «З одного казанка» до розпису Луцьких казарм (1919). Брав участь в республіканських і всесоюзних художніх виставках. Ініціював створення та очолив текстильне відділення в Київському художньому інституті. Викладав у Маргеланському шовкоткацькому технікумі, Ташкентському текстильному інституті, Київському училищі прикладного мистецтва. Був особисто знайомий з Іваном Франком і Михайлом Коцюбинським. Саме їхній вплив спонукав митця мандрувати Гуцульщиною та вивчати місцевий побут, мистецтво і традиції.
Виїхавши в 1930-х рр. до Центральної Азії, Сергій Колос зміг уникнути репресій.Під час зародження шістдесятництва в Києві митця запросили як лектора до секції образотворчого мистецтва новоствореного Клубу творчої молоді «Пролісок» під керівництвом Леся Танюка. Та коли шістдесятники почали зазнавати утисків, Колоса усунули з посад, заборонивши проводити лекторську діяльність.
Сергій Колос є яскравим представником українського модернізму, а разом із тим – одним із тієї плеяди, що зробила ідейно-художній метод бойчукізму культурним феноменом своєї доби. Як митець майстерно працював з олійним і акварельним живописом, графікою, ткацтвом, килимарством тощо. Володів енциклопедичними знаннями в сфері українського та світового мистецтва. Його наукові праці розкривають історію та регіональне зонування українського текстилю, деталізують типології орнаментів, технології виробництва, розкривають безліч інших художніх особливостей.